НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 2018

УДК 94(477)+069.3:908:»Від музею витончених мистецтв до краєзнавчого»

Анцишкін Ігор Валерійович
головний зберігач,
Нікопольський краєзнавчий музей
(Нікополь, Україна)
marinakostenko1992@gmail.сom

Antsyshkin Ihor
Head Custodian
Nikopol Museum of Local Lore
(Nikopol, Ukraine)

ДО 100-РІЧЧЯ НІКОПОЛЬСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ:

ВІД МУЗЕЮ ВИТОНЧЕНИХ МИСТЕЦТВ ДО КРАЄЗНАВЧОГО

TO THE 100th ANNIVERSARY OF THE NIKOPOL MUSEUM OF LOCAL LORE: FROM THE MUSEUM OF FINE
ARTS TO THE MUSEUM OF LOCAL LORE

Анотація
У 1919 р. за рішенням місцевої влади було створено Нікопольський музей витончених мистецтв. Історія
його становлення практично не відома музейникам України, тож варто нагадати етапи формування одного
із найстаріших провінційних музеїв Наддніпрянщини. Стаття, створена на основі архівних документів,
дає можливість розкрити ще одну сторінку історії музейної справи в Україні, розповісти про музейників-
ентузіастів та ставлення тогочасної влади до музеїв. У статті розглядається перше десятиріччя існування
музею – до надання йому статусу краєзнавчого. Історія Нікопольського краєзнавчого музею до цього часу не
досліджувалася. У документах, наведених у тексті, залишена оригінальна орфографія.
Ключові слова: музей, експозиція, експонат, звіт, виставка.

Summary
The Nikopol Museum of Fine Arts was created in 1919 by the decision of the local authorities. The history of its
formation is virtually unknown to the wide audience of the museum community of Ukraine, so it is worth recalling
the stages of the formation of one of the oldest provincial museums of the Dnieper Ukraine. The article, which is
based on archival documents, provides an opportunity to reveal a new aspect of the history of museum activities
in Ukraine, to tell about the enthusiastic of museum workers and the attitude of the authorities to the museums of
that time. The article examines the first decade of the existence of the museum – before granting it the status of
the museum local lore. The history of the Nikopol Museum of Local Lore has not been explored until this time. The
original spelling of the documents is preserved.
Key words: museum, exposition, museum-piece, report, exhibition.

Навесні 1919 р. очолюваний більшовиками Нiкопольский виконком почав вирішувати питання культури,
виконуючи програму, прийняту в березні 1919  р. на VIII з’їзді РКП(б): “Відчинити і зробити доступними для
трудящих усі скарби мистецтва, створені на основі їх експлуатації, що знаходилися до цього у виключному
розпорядженні експлуататорів”.
Вiддiл освiти виконкому, який очолював член соцiал-демократичної партiї С.  Євдокимов, ухвалив
створити бiблiотеку і музей, для комплектування якого було вирiшено використати конфiскованi речi,
зокрема, з помiщицької садиби Нечаєвих у с. Лукiївка. Систематизацiєю художнiх предметів займалася комiсiя
з улаштування музею i бiблiотеки на чолi з художником-академiком, викладачем Тимошевського училища
Дмитром Педенком, який досить відповідально підійшов до ідеї створення музею. 27.03.1919 він писав до
Президiї виконкому про незадовільний стан конфiскованих речей: “Меблi, що знаходяться пiд охороною
мiсцевоi мiлiцiї у двух амбарах на Катеринославській вулицi з садиби Нечаєва, необхiдно зберегти i охороняти
як чисто художню велику цiннiсть. Для повсякдення вона не годиться: уся обiдрана i майже у всiх меблiв
пошкодженi сидiння, остови, хоч i пошкодженi, але можуть бути реставрованi i самi по собi настiльки цiннi
по матерiалам (iнкрустацiя – бронза, карельська береза, червоне дерево) i стилю, що уявляє з себе музейну

306
 До 100-річчя Нікопольського краєзнавчого музею

цiннiсть, а усi взагалi можуть слугувати декоративною обстановкою для Народного музею мистецтва1”.
28.03.1919 призначена виконкомом комiсiя оглянула будинок на розi вулиць Купецької та
Катеринославської, що належав купцю Г. Гусєву, i визнала його придатним для вiдкриття музею2 (рис. 1).
29.03.1919 голова комiсiї Педенко Д. у доповiдi писав: “Для приведення у порядок i систематизацiї усiєї
роботи щодо створення Народного Музею у м. Нiкопiлi, комiсiя для створенню Музею i бiблiотеки цим прохають
вiддiл Народної освiти зробити розпорядження про те, щоб до того часу, поки усе колишнє майно Нечаєва, що
привезене до Нiкопiля i врятоване таким чином вiд пограбування розбiйничих банд, буде описане i приведене
до вiдома комiсiї, не заважали б у роботах вимоги рiзних вiддiлiв про видачу тих або iнших предметiв для
обладнання канцелярiй вiддiлiв та iнших примiщень, що неодноразово повторювалось до сього часу, т. я. мiж
меблями, що зваленi у купу, є книги, скульптури i керамiка. Меблi, що годнi для потреб Вiддiлiв є, але, так як
усi речi знаходяться в хаотичному станi, будучи зваленi в амбарi до стелi одна на одну, виникає небезпека у
псуваннi речей, що мають художню та iсторичну цiннiсть...3”.
Намагання художника зберегти цiннi речi для музею не завжди були вдалими. Так, 01.04.1919 вiддiл
народної освiти передав Д. Педенку розписку про те, що “…ним отримано шiстнадцять предметiв обстановки
з амбару iз речами Нечаєва, перерахованi у прикладеному до цього опису4”.
Та все ж справа просувалася. Д. Педенко попросив виконком призначити йому помiчника для систематизації
експонатiв i створення експозицiї, пропонуючи на цю посаду випускника Київського художнього училища
з правом викладання графiки, студента Петроградської академiї мистецтв, прапорщика авiацiї Михайла
Максимовича Ющенка. Через мiсяць пiсля подання прохання М. Ющенко “…з 12 квiтня прийнятий на роботу,
на посаду помiчника завiдуючого музеєм по систематизацiї картин5”.
Крiм речей Нечаєва, до створюваного музею надійшли 120 предметiв з колекцiї померлого нiкопольського
збирача старожитностей К. Довойно – картини, гобелени, керамiка, античнi та схiднi твори мистецтва, посуд6.
Маючи експонати i видiлене в будинку купця Г. Гусєва примiщення, а також квалiфiкованих помiчникiв-
художникiв, Д.  Педенку були потрiбнi тiльки кошти для закупiвлi обладнання i художнього оформлення
експозицiї. Дмитро Карпович склав та надiслав до виконкому кошторис: “Передаю при цьому кошторис по
улаштуванню, транспортуванню цiнностей та утриманню музея мистецтв у м. Нiкопiлi протягом трьох мiсяцiв,
звертаю увагу, що по кошторису сума 33 000 р. у параграфi першому “улаштування та установки” складає з
себе одноразову витрату, а у параграфi другому – сума на утримання музея протягом трьох мiсяцiв. Штат
музею складається з трьох осiб з художньою освiтою, обов’язком яких є спiльна робота по улаштуванню
музею, тобто приведення у порядок всiх цiнностей, що є у музеї: картин, скульптури, гравюр, керамiки i меблiв;
визначення їх по школам, епохам, стилям i за iменами авторiв; розвiшування i систематизацiя їх в примiщеннi.
Реставрацiя картин у можливих межах i коштах; складання каталогу творiв i спецiальної художньої бiблiотеки,
яка складається з увражей та альбомiв iз репродукцiями художнiх творiв; складання опису, поповнення i
придбання художнiх цiнностей для музею, популяризацiя музею шляхом лекцiй та допомогою особам, що
копiюють у музеї. Завiдуючий музеєм Д. Педенко7”.
Як бачимо, музей задумувався як суто художнiй з метою пропаганди мистецтва серед мешканцiв Нiкополя.
Вiддiл народної освiти виконкому пiдтримав цей задум i кошти для створення музею надав. 07.05.1919 завiдувач
музею повiдомляв виконком: “Доповiдаю, що роботи щодо приведення музейних цiнностей, що надiйшли
з колишньої Нечаєвської економiї, ведуться безперервно. Картини, барельєфи, гравюри вже обрамленi,
частково систематизованi i розвiшанi. Днями закiнчуються роботи по оббиттю цiнних стильних меблiв i по
виготовленню пiдставок до статуй. На черзi залишається – фарбування пiдставок, розмiщення статуй i меблiв,
а також короткi написи-ярлики про змiст творiв, автора або школи. I чисто зовнiшнiй порядковий бiк “дня
вiдкриття” музея передбачається мiж 15-м та 20-м числами сього травня8”.

1 Доповiдна Педенка Д. до президiї Нiкопольського виконкому вiд 27.03.1919 // Нікопольський краєзнавчий музей
(далі – НКМ), НД–1 645.
2 Листування Музею витончених мистецтв, 1919 р. // Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДОДА). –
Ф. 1 311. – Оп. 4. – Спр. 84.
3 Доповiдь комiсiї зі створення музею вiд 29.03.1919 // НКМ, НД–1 647.
4 Розписка вiддiлу народної освiти вiд 01.04.1919 // НКМ, НД–1 650.
5 Наказ по вiддiлу народної освiти вiд 16.04.1919 // НКМ, НД–1 654.
6 Опис художнiх предметiв, що належали К. Довойно // НКМ, НД–1 673–1 677.
7 Кошторис на утримання музею. 1919 р. // НКМ, НД–1 667–1 668.
8 Повiдомлення у вiддiл народної освiти вiд 7.05.1919 // НКМ, НД–1 655.

307
НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 2018

18.05.1919 вiдбулася знаменна подiя для музейної справи Нікопольщини. Напередоднi завідувач вiддiлу
наросвiти С.  Євдокiмов розiслав запрошення такого змiсту: “Вiддiл Народної Освiти просить Вас надiслати
представника на вiдкриття Народного Музею Витончених Мистецтв (б. Гусєва, вхiд з вул. Карла Лiбкнехта), що
має вiдбутися 18-го травня с. р. о 1 годинi 30 хв. (за новiтнiм часом)9”.
Музей відчинив свої дверi для вiдвiдувачiв, а з 20 травня почав постiйне функцiонування. Ось повiдомлення
нiкопольської газети вiд 21  травня: “У недiлю 18-го вiдбулося вiдкриття Музею Витончених Мистецтв. На
вiдкриттi були присутнi представники Виконкому, Паркому, Профспiлок та просвiтнiх органiзацiй. Вiдкрив
музей коротким словом зав. вiд. просвiти т. Євдокiмов. З невеличкою доповiддю виступив завiдуючий музеєм
художник Педенко. Вiтальнi промови виголошували: т. Остроухов – вiд виконавчого комiтету, т. Флаум – вiд
паркома комунiстiв, т. Яффе – вiд спiлки радянських службовцiв, д-р Пижев – вiд спiлки медичних працiвникiв,
тов. Арсентьєв – вiд мiрошникiв i т. Антiпов – вiд iменi пролетарського Червоного Клюбу 3-го Iнтернацiонала.
Усi вiдзначили величезну роль, яку буде грати музей в областi пiдняття культурного рiвня пролетарських
мас, i дякували худ. Педенку, Ющенко i Волошiну за iх енергiйну працю у справi органiзацiї музею. Музей
дуже красиво облаштований. Картини, статуї i вази заслуговують особливої уваги. Мiсто Нiкопiль має право
пишатися таким музеєм10” (рис. 2, 3).
За пiдписами завідувача вiддiлу народної освiти i завiдувача музею витончених мистецтв у пресі з’явилося
оголошення: “Відділ народної освіти доводить до відома громадян м. Нікопіля та його околиць, що Народний
Музей Витончених Мистецтв у будинку Г.  С.  Гусєва на вулиці Карла Лібкнехта відчинений для відвідування
щоденно, крім понеділків, при чому четверги призначаються для групових відвідувань учнями.
Зважаючи на обмеженість приміщення, вирішено спочатку допускати відвідування публіки за записом у
відділі народної освіти, який відбувається з 12 до 4 години після полудня. Музей відчинено у вихідні i святковi
днi вiд 12 до 4 пiсля полудня, а у буднi вiд 6 до 8 вечора. Години вiдвiдування встановленi тiльки на лiтнi мiсяцi
за новим часом11”.
Про труднощi, пов’язанi з вiдкриттям музею, Д. Педенко i М. Ющенко у липнi 1919 р. писали у звiтi до вiддiлу
народної освiти вiйськово-революцiйного комiтету, який пiсля Троїцького народного повстання перебрав
владу у мiстi: “...зiбрання мало високу художню цiннiсть i єдина можливiсть зробити його загальнодоступним,
це створити у Нiкопiлi спецiальний музей витончених мистецтв. На посаду завiдуючого був запрошений
Д.  К.  Педенко, доглядачем-спiвробiтником художник Я.  I.  Волошин i помiчником завiдуючого художник
М. М. Ющенко.
Було знайдено потрiбне примiщення у б. Г. С. Гусєва, другий поверх по вулицi Карла Лiбкнехта, i почалося
перевезення предметiв мистецтва, ремонт меблiв, внутрiшньому обладнанню i прикрашенню музея. Хочa
роботи по улаштуванню i велись у швидкому порядку, але їх затримувала часта змiна робiтникiв, яких
вiдкликала професiйна спiлка, несвоєчасний пiдвiз матерiалiв тощо.
Пiсля того, як завдяки настiйливим клопотанням i моїй письмовiй заявi до вiддiла припинилoся
роздавання меблiв за вимогами вiддiлiв i установ Ради, на виданi мною предмети майна є розписки, i пiсля
ознайомлення Колегiї з доповiддю надiсланою вiддiлу та планом роботи з улаштування музея мистецтв було
нарештi розпочато доскiпливе визначення стану усiх предметiв майна Нечаєвської економiї.
Клопотаннями т. Євдокимова були добутi зi складу при Виконкомi меблi, що належали тiй же Нечаєвськiй
економiї, карнизнi двернi порт’єри; при цьому з’ясувалось також, що на складi при виконкомi є велика кiлькiсть,
правда розрiзненного, але все ж маючого велику художню цiннiсть, фаянса, порцеляни та iн. посуду, який,
завдяки старанням т. Арсентьєва, був приєднаний до числа музейних цiнностей. Музейна секцiя, що включала
у себе майже всi наявнi художнi сили мiстечка, часто вiдволiкалася вiд роботи на музеї, залучаючись для участi
у розробцi церемонiала святкування 1-го Травня, з термiновим виконанням художнiх плакатiв замовлених
вiддiлами: Наркозем, Вiйськовий, Виконкомом, малювання портретiв, картограм до лекцiй, але все ж, роботи з
приведенню до порядку були спiшно закiнченi i Народний Музей Витончених Мистецтв, офiцiальне вiдкриття
якого вiдбулося 18 травня, з 20 травня почав функцiонувати для публiки12”.
Навiть подiї Троїцького повстання у червнi не зменшили інтересу городян до прекрасного: про те, що
музей був цiкавим для нiкопольцiв, свiдчать цифри, у липнi 1919 р. наведені Д. Педенком у звiтi: “...Починаючи
з 20 травня, з дня, iз якого Народний Музей Витончених Мистецтв почав функцiонувати для публiки, i до 1
9 Повiдомлення виконкому, вiд наросвiти № 1 048 вiд 17.05.1919.
10 Газета “Известия Никопольского Совета”, № 21(25) вiд 21.05.1919.
11 Текст оголошення, травень 1919 р. // НКМ, НД–1 656.
12 Звiт вiддiлу наросвiти ВРК вiд 26.03.1919 // НКМ, НД–1 662–1 665.

308
 До 100-річчя Нікопольського краєзнавчого музею

червня кiлькiсть вiдвiдувачiв дорiвнювала 3  892 душам. З 1-го червня по 1-е липня кiлькiсть вiдвiдавших
дорiвнює 2 030 душам. Усього ж з часу вiдкриття Народного Музея Витончених Мистецтв разом з особами,
якi були присутнi на вiдкриттi музею, до 1 липня музей вiдвiдало 5 970 душ. Перше мiсце у загальнiй кiлькостi
вiдвiдувачiв займає число осiб середнього вiку; друге належить молодi шкiльного i третє – молодi дошкiльного
вiку. По соцiальному походженню найбiльша кiлькiсть припадає на трудящих – членiв мiсцевих профспiлок та
їх родин, значно поповнених трудящими з iнших мiсць, якi тимчасово мешкають у мiстi. Дуже значна кiлькiсть
i особливо в останнiй час припадає на долю представникiв Червоної Армiї i на долю селян з околиць13”.
Маючи у своєму розпорядженнi 668  експонатiв, працiвники музею розгорнули цiкаву для нiкопольцiв
експозицiю, переважно художню, хоча археологiчнi та iсторичнi пам’ятки давали уявлення i про минуле
Нiкопольщини14. Крiм обслуговування вiдвiдувачiв, музей планував дослiдницьку роботу – створення карток
на кожен мистецький твiр та написання каталогiв, а також просвітницьку діяльність – читання лекцiй з
малювання та лiплення для керівників дитячих установ, проведення бесiд з вiдвiдувачами про мистецтво.
У 1923 р. на Нiкопольський музей звернули увагу в Катеринославі. 22 червня пленум Катеринославської
губекономради ухвалив “…вжити заходiв стосовно приєднання до обласного музею колекцiй Нечаєва, якi
знаходяться у Нiкопiлi”. Як наслідок, основа Нiкопольського музею – колекцiя Нечаєва – була розпорошена:
частина її лишилася в Нiкополi, частина потрапила до Катеринославського музею, частина – до обласного
архiву, а решта – просто зникла15.
У 1924 р. Д. Педенка на посадi завiдувача музею змiнив випускник середньої художньої школи в Петербурзi,
художник Якiв Волошин, який працював у музеї з часу його заснування на посадi доглядача-спiвробiтника. Тоді
з назви музею прибрали визначення “витончених”, залишивши “Народний музей мистецтв”. Зменшився штат:
у музеї працювали лише завiдувач та сторож, котрий виконував також роботу помiчника (ним був художник
О.  Євтушенко), отримуючи разом мiзернi грошi – 32  руб.  50  коп. Я.  Волошин також викладав у труд-школi,
працюючи в музеї 18 годин на тиждень16.
Роботу музею ускладнювало і те, що вiн займав невелике примiщення на другому поверсi будинку. В
iнших кiмнатах жили колишнi господарi Гусєви, сiм’я лiкаря Арiстова, розташовувалася бiблiотека. Ось як
описує музей на початку 1920-х рр. свiдок: “Ми оселилися у центрi мiста на Пролетарськiй вулицi у будинку
колишнього купця Гусєва. В будинку сiм кiмнат. Є “парадний” вхiд з вулицi, i “чорний” з двору через довгу з
шибками дерев’яну веранду, повиту диким виноградом. У дворi – сараї, льодник, льох та флiгель, у минулому
– домашня лазня. За будинком – два абрикосових дерева-дички17”.
Але музейна робота не припинялася. Згідно з рiчним звiтом за 1924–1925 рр., за 160 днiв роботи музею
його вiдвiдало 6  571 осіб, було проведено 14  екскурсiй. Велися “…розмови про мистецтво – класовi ухили
в мистецтвi, про iсторiю мистецтва, промислове мистецтво i його значення у виробництвi, про розвиток
культури з кам’яної доби. Цi екскурсiї та розмови проводилися за допомогою 896 експонатiв, з них 73 були
присвяченi українськiй тематицi18”. Рiшенням Криворiзького оквиконкому вiд 30.12.1925 у музеї були залишені
два срiбнi кубки з Покровської сiчової церкви, які, ймовірно, належали кошовому отаману I. Сiрку. У 1926 р.
музей отримав від громади УАПЦ 48 експонатiв зі Свято-Покровської Нiкопольської соборної церкви, зокрема
Євангелiє XVIII ст., унiкальний аналой V ст.19, iкону-ставротеку 1747 р. з кипарисовим хрестом (який, можливо,
містив частинку Животворного Хреста Господнього), шитi золотом i срiблом плащаницi та iнші культові
предмети, що стосувалися iсторiї українського козацтва. Деякi з них були описанi Д. Яворницьким20.
Яків  Волошин розумiв, що для розвитку музею як культурної установи потрiбно урізноманітнювати
експозиційну тематику і таким чином перетворити музей на “краєвий”. У 1925–1926  рр. вiн разом з
О.  Євтушенком здійснив кiлька краєзнавчих експедицій Нiкопольщиною: “…1)  на Знаменськi кучугури (3
рази), де зроблено обслiдування слiдiв скито-сарматського городища II–III сторiччя до Р. Х., знайдено багато
фрагментiв посуду грецької та варварської роботи... 2) в с. Ново-Миколаївку, 18 верст від Никипіля – оглянуто

13 Звiт народного музею вiд 14.07.1919 // НКМ, НД–1 659–1 660.

14 Iнвентарна книга музею за 1919–1931 рр. // Фонди НДКМ, б/н.
15 Епiстолярна cпадщина родини Нечаєвих. – Запорiжжя: Тандем-У, 2003. – С. 1.
16 Iменний список вiдповiдальних працiвникiв музею вiд 4.10.1925.
17 Скороход Н. А. Про час i себе. – Т. 2. – С. 54 // НКМ, КН–28728, АРХ–10002.
18 Рiчний звiт музею за час з 01.10.1924 р. до 01.05.1925 вiд 16.06.1925 // Фонди НДКМ, б/н.
19 Подарований у 1710–1720-х  рр. Війську Запорозькому Низовому Вселенським Константинопольським
патріархом; за переказом належав Константинопольському патріарху Іоанну Златоусту (IV–V ст.).
20 Iнвентарна книга музею за 1919–1931 рр. // Фонди НДКМ, б/н.

309
НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 2018

могили “Близнеці”, ці могили кимсь було начато розкопувати хижацькими засобами і, по відомостям, мають
в собі похорони або ж слов’янські, або скитські… Далі на північ було оглянуто “Глиняну балку” де знайдено
в схилові балки зовсім потрухлі кістки великої тварини (напевно, мамута). До бувш. Січі Чортомлицької –
знайдено фрагменти кахлю 18 сторіччя. Визначено, що стан острова бувш. Січі все гірше з кожним роком.
Знято три фотографії з Січі та три – з могили I. Сiрка. В останнiй час було перенесено рештки запорiзького
куреня 1763 р. до двору Никипільськоi школи, де курiнь i буде стояти пiд доглядом музею. Слiд зазначити,
що в зазначених вище мандрiвках приймали участь мiсцевi учителi, охочi до археологiї, що з боку влади не
давалось зовсiм коштiв на влаштування мандрiвок i мандрiвки робились на власнi кошти кожного з учасникiв,
мандрiвки робились то пiшки, то на човнi21”.
На 1926–1927 рр. науковці музею планували продовжити свої краєзнавчі студії: “…2) Намiчено дослiдчi
мандрiвки: I)  На Знаменськi кучугури з метою повнiше дослiдити скито-сарматську культуру i зв’язок її з
елiнством. II) До невiдомого ще нам древнього кладовища з надгробками що, по расказам селян, знаходиться
в плавнi Базавлука, в 30 верстах вiд Никипіля на захiд. III) Коли будуть кошти та дозвiл – провести роскопи
одної з могил “Близнецi” близ Ново-Миколаївки. IV) На острiв Томаковської Сiчi для обслiдування її стану та
фотографування. 3)  Закреслити мапу-план Кучугур Знаменських, Чортомлицької та Томакiвської Сiчi.”22 За
результатами дослiджень було опубліковано кiлька повідомлень у Вiснику антропологiчного комiтету ВУAН.
Допомогу музею надавав і краєзнавчий гурток, яким керував викладач геологiї i краєзнавства
Нiкопольського педтехнiкуму Г.  Шапошников, котрий одночасно вчителював у шостій єврейськiй школi
Рабiновича, де проводив заняття гуртка. Ось спогади про його роботу: “Я прийшла у школу № 6, пiдiйшла до
Георгiя Сергiйовича, сказала хто я, навiщо прийшла i попрохала дозволу бути присутньою на заняттях гуртка.
Георгiю Сергiйовичу сподобалось, що роботою його гуртка зацiкавились iншi школи i залюбки дозволив менi
вiдвiдувати його. Я залишилась i побачила тут багато нового та дуже цiкавого. Робота гуртка велася по тому ж
принципу, по якому ведеться науково-дослiдницька робота у НДI.
По-перше, щоб стати дiйсним членом гуртка, потрiбно самостiйно, шляхом дослiдiв i спостережень
виконати роботу по заданiй темi, зробити висновки, узагальнити, описати все, як пишуть кандидатськi
дисертацii, доповiсти потiм на засiданнi дiйсних членiв гуртка, довести свою правоту, тобто “захиститися”, i
тодi шляхом голосування дiйсних членiв буде вирiшено, чи упорався кандидат з завданням, гiдний вiн стати
дiйсним членом. Менi вперше довелося зiткнутися з такою постановкою прийома у члени гуртка i науковою
роботою його дiйсних членiв, якi збирали та обробляли зiбране ними для вiдсилання у краєзнавчий музей
Ленiнграду.
Пiсля заняття гуртка, на якому була заслухана i схвалена робота одного з “кандидатiв” у дiйснi члени, і
одноголосно цей кандидат був прийнятий у числа дiйсних членiв, Георгiй Сергiйович пiдiйшов до мене... i
розповiв методику роботи. Виявилось, що перед тим, як отримати тему для розробки, кандидат у дiйснi члени
повинен був пройти i здати “мiнiмум”, куди входили навичка “провiшувати пряму на площi”, вмiння працювати
з нiвелiром, вмiння викреслювати плани мiсцевостi або берега рiчки23”.
Саме до Г.  Шапошникова звернулися завідувач райвно М.  Кiреєв та iнспектор полiтосвiти Кошко з
проханням органiзувати краєзнавчу виставку, присвячену досягненням п’ятирiчки на Нiкопольщинi.
Георгiй Сергiйович завзято взявся за цю справу. “До вивчення свого краю були залученi викладачi i студенти
педтехнiкуму, вчителi району та iнша громадскiсть села: голови сiльрад, агрономи, керiвники пiдприємств i
голови колгоспiв. Виявляли i вивчали природнi багатства: кориснi копалини, будiвельнi матерiали, рослинний i
тваринний свiт, iсторичнi та культурнi пам’ятники. Вивчалась господарча дiяльнiсть населення: промисловiсть,
сiльське господарство, культура i побут. Тов. Шапошников Г. С. органiзував спецiальнi експедицiї в деякi села з
метою вивчення i збору етнографiчних матерiалiв.
Швидко нагромаджувався цiнний матерiал у виглядi колекцiй корисних копалин, будiвельних матерiалiв
та iнших гiрських порiд. Виготовлялись карти їх розмiщення, фото, малюнки, описи, дiаграми, схеми,
статистичнi таблицi, зразки промислових виробiв, колекцiї с/г культур. Збирались стародавнi й сучаснi засоби
виробництва, знаряддя, прилади та побутовi речi.
Було зобов’язано спецiальною постановою Райвиконкому керiвникiв пiдприємств i установ подати
докладнi вiдомостi в iсторичному аспектi про керованi ними установи, про народну освiту, охорону здоров’я.
Заврайвно тов.  Кiреєв  М.  I. та викладач педтехнiкуму тов.  Г.  С.  Шапошников поставили питання перед
21 Звiт роботи музею в галузi археологii за 1925–1926 рр. // Фонди НДКМ, б/н.
22 План роботи Нікопольського музею на 1926–1927 рр. вiд 08.09.1926 // Фонди НДКМ, б/н.
23 Скороход Н.А. Про час i себе…– С. 67.

310
 До 100-річчя Нікопольського краєзнавчого музею

Нiкопiльським райвиконкомом про видiлення коштiв для оформлення експонатiв та зiбраних матерiалiв, про
надання примiщення для органiзацii першоi районовоi краєзнавчої виставки в м. Нiкопiлi24”.
До роботи над краєзнавчою виставкою долучився педтехнікум, який вирішив підтримати свого викладача.
З’явився такий документ:
“Протокол № 12 засiдання Правлiння Нiкопiльського педтехнiкуму вiд 7 квiтня 1929 р.
Присутнi: Жагар, Гавриленко, Кушка, Кiреєв, Блуденко, Яременко, Полiтаєв, Севастьянов, Шокiн,
Шапошников, Штейнберг.
Голова Жагар, секретар Богоявленський.
Слухали: 1. Про участь Педтехнiкуму у влаштуваннi в м. Нiкопiлi краєзнавчої виставки.
Ухвалили: а) З улаштуванням виставки погодитись.
б) Проект влаштування виставки затвердити.
в) Обрати комiсiю в складi 4-х осiб: вiд лектури Яременко та Сидоренко; вiд студентiв – Мiцний та Щербак
(2-го курсу).
г) Доручити комiсiї скласти план роботи i подати його на розгляд Правлiння.
д) На влаштування виставки видати 25 крб. iз спецкоштiв педтехнiкуму.
е) Надати з 1-го по 15-е липня в розпорядження виставки всi помешкання Технiкуму, а з 15-го липня до
1-го вересня – за винятком аудиторiй25”.
Тим часом “…Райвиконком затвердив план органiзацiї краєзнавчої виставки, видiлив для виставки
примiщення райспоживспiлки i подвiр’я з усiма будiвлями по вул. К. Лiбкнехта, № 3. Райвиконком затвердив
вiдповiдальну комiсiю з органiзацiї виставки на чолi з тов. Шапошниковим Г. С., яка працювала пiд керiвництвом
заврайвно тов. Кiреєвим М. I.
У дворi сучасного педучилища була розмiщена технiка с/г: трактор, плуги та iншi знаряддя. В примiщеннях
розмiщались експонати промислових виробiв, колекцiї с/г культур, дiаграми, фото, малюнки, предмети побуту
та iн. Дiаграми росту грамотностi, рiст шкiл, лiкарняних закладiв тощо.
Комiсiя з органiзацiї виставки та вiддiл райнаросвiти добились перед райвиконкомом, щоб зберегти
експонати виставки та на їх базi органiзувати в м. Нiкопiлi краєзнавчий музей26”.
У жовтнi 1929  р. райвиконком надіслав до Народного комiсарiату освiти у Харкiв такий документ:
“Никипiльська РIНО повiдомляє Вас, що на пiдставi постанови Призидiї Никипiльського РВКу №  27 вiд 20
серпня 1929 р., зробленої за ухвалою низки зiбрань робiтникiв на руднях та по м. Никипіль, музей мистецтв,
який мешкає в м.  Никипiлi, через незадоволення вимог робiтникiв i селян мiсцевого краю за обмеженiстю
кiлькости вiддiлiв реорганiзовано в КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ.
Для початку органiзацiї останнього за ухваленням Призидiї Никипільського РВКу, було органiзовано
КРАЄЗНАВЧУ ВИСТАВКУ в м. НИКИПІЛЬ, що тривала вiд 23/VIII.29 р. до 12/IХ.29 року.
Пiд час урочистого засiдання Призидiї РВКу, укупi з представниками партiйних, професiйних та громадських
органiзацiй в час вiдкриття КРАЄЗНАВЧОЇ ВИСТАВКИ, було попередню постанову про реорганiзацiю Музею
Мiстецтв пiдтверджено.
Через реорганiзацiю Музею потрiбний вiдповiдний квалiфiкований кадр робiтникiв, а тому призидiя
РВКу ухвалила завiдувача Музеєм Мiстецтв тов. Волошiна Я. П. як не маючого вiдповiдної квалiфiкацiї та не
виявившого себе на роботi у Музеї Мiстецтв (Замкнутiсть в роботi, не однiєї доповiдi на робiтничих зiбраннях,
брак органiзацiї мас на вiдвiдування Музею та iнш.) з роботи Завiдувачем Музеєм зняти з 1/Х.29 р. використав
його через РIНО на посадi в школах соцвиху по його фаху.
Призначити з 1/Х.29 року на посаду Завiдувача Краєзнавчим Mузеєм тов.  Шапошнiкова  Г.  С., по фаху
природник-краєзнавець з вищою освiтою, помiчником Завiдувача тов. Кiранова Т. М., по фаху архiолог27”.
Харкiв вiтав i пiдтримував iнiцiативу з реорганiзацiї Музею витончених мистецтв. Завідувач Упрнауки
К.  Й.  Коник та завідувач музейної секції В.  Дубровський через два мiсяцi надiслали вiдповiдь на листа,
пропонуючи поширити досвід Нікополя й на інші музеї: “УПРНАУКА вітає реорганізацію Нікопільського музею,
що проведено Вами. Прохаємо подбати про збереження фонду експонатів. Ваші пропозиції з свого боку
затверджуємо… 3)  надіслати в копії Ваші матеріяли щодо організації Нікопільського радонового музею до

24 Спогади Яременко М. М. про музей. 1965 // НКМ, КН–10 328, АРХ–2 790.

25 Лише в душi лишився спомин: збiрка документiв i спогадiв до 75-рiччя педучилища. – Нікополь, 1996. – С. 26.
26 Спогади Яременко М. М. про музей. 1965 р. // НКМ, КН–10 328, АРХ–2 790.
27 Доповiдна Нiкопiльского РIНО РВК вiд 11.10.1929 // Фонди НДКМ, б/н.

311
НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 2018

всіх округових музеїв, інформувати про хід реорганізації Нікопільського музею28”.

Наприкінці 1920-х рр. Нікопольський музей отримав статус “державного краєзнавчого музею”.
Як бачимо, тогочасне музейне будівництво відбувалося під контролем партійного керівництва міста, яке
прагнуло мати підконтрольний заклад культури, який би виконував вказівки згори і активно підтримував
комуністичну ідеологію.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Вiдповiдь НКО УСРР вiд 14.12.1929 // Фонди НКМ, б/н.12. Звiт вiддiлу наросвiти ВРК вiд 26.03.1919 // НКМ,
НД–1 662–1 665.
2. Газета “Известия Никопольского Совета”, № 21(25) вiд 21.05.1919 р.
3. Доповiдна Педенка Д. К. до президiї Нiкопольського виконкому вiд 27.03.1919 // Нікопольський
краєзнавчий музей (далі – НКМ), НД–1 645.
4. Доповiдна Нiкопольского РIНО РВК вiд 11.10.1929 // Фонди НКМ, б/н.
5. Доповiдь комiсiї зі створення музею вiд 29.03.1919 // НКМ, НД–1 647.
6. Звiт народного музею вiд 14.07.1919 // НКМ, НД–1 659–1 660.
7. Звiт роботи музею в галузi археологii за 1925–1926 рр. // Фонди НДКМ, б/н.
8. Iменний список вiдповiдальних працiвникiв музею вiд 04.10.1925 // Фонди НКМ, б/н.
9. Iнвентарна книга музею за 1919–1931 рр. // Фонди НКМ, б/н.
10. Епiстолярна cпадщина родини Нечаєвих. – Запорiжжя: Тандем-У, 2003. – С. 10.
11. Кошторис на утримання музею. 1919 р. // НКМ, НД–1 667–1 668.
12. Листування Музею витончених мистецтв, 1919 р. // Державний архів Дніпропетровської області (далі
– ДОДА). – Ф. 1 311. – Оп. 4. – Спр. 84.
13. Лише в душi лишився спомин: збiрка документiв i спогадiв до 75-рiччя педучилища. – Нікополь: Січ,
1996. – 124 с.
14. Наказ по вiддiлу народної освiти вiд 16.04.1919 // НКМ, НД–1 654.
15. Опис художнiх предметiв, що належали К. А. Довойно // НКМ, НД–1 673–1 677
16. План роботи Нікопольського музею на 1926–1927 рр. від 08.09.1926 // Фонди НКМ, б/н.
17. Повiдомлення у вiддiл народної освiти вiд 07.05.1919 // НКМ, НД–1 655.
18. Повiдомлення виконкому, вiд. наросвiвти № 1 048 вiд 17.05.1919 // Фонди НКМ, б/н.
19. Рiчний звiт музею за час з 01.10.1924 до 01.05.1925 від 16.06.1925 // Фонди НКМ, б/н.
20. Розписка вiддiла народної освiти вiд 1.04.1919 // НКМ, НД–1 650.
21. Скороход Н.А. Про час i себе. – Т. 2. – С. 54 // НКМ, КН–28 728, АРХ–10 002.
22. Спогади Яременко М.М. про музей. 1965 р. // НКМ, КН–10 328, АРХ–2 790.
23. Текст оголошення, травень 1919 р. // НКМ, НД–1 656.

REFERENCES
1. Dopovidna Pedenka D. K. do prezydii Nikopolskoho vykonkomu vid 27.03.1919 r. [Present Pedenko D.K. to
the Presidium of the Executive Committee of the Nykopil on March 27, 1919] // NKM, ND–1 645.
2. Lystuvannia muzeiu vytonchenykh mystetstv, 1919 r. [Correspondence to the Museum of Fine Arts, 1919] //
DODA. – F. 1 311. – Op. 4. – Spr. 84.
3. Dopovid’ komisii zi stvorennia muzeia vid 29.03.1919  r. [Report of the commission on the creation of the
museum dated March 29, 1919] // NKM, ND–1 647.
4. Rozpyska viddila narodnoi osvity vid 1.04.1919 r. [An order for the education of people from April 1, 1919] //
NKM, ND–1 650.
5. Nakaz po viddilu narodnoi osvity vid 16.04.1919 r. [Order on the separation of people’s education from April
16, 1919] // NKM, ND–1 654.
6. Opys khudozhnikh predmetiv, shcho nalezhaly A. K. Dovoino [Description of artistic subjects belonging to
A. K. Diovo] // NKM, ND–1 673–1 677
7. Koshtorys na utrymannia muzeiu.1919 r. [Cost estimate for the maintenance of the museum.1919] // NKM,
ND–1 667–1 668.
8. Povidomlennia u viddil narodnoi osvity vid 7.05.1919 [A message to the department of national education
dated May 7, 1919] // NKM, ND–1655.

28 Вiдповiдь НКО УСРР вiд 14.12.1929 // Фонди НДКМ, б/н

312
 До 100-річчя Нікопольського краєзнавчого музею

9. Povidomlennia vykonkomu, vid. narosvity № 1048 vid 17.05.1919 r. [Notification to the executive committee,
visit N1048 from 05/17/1919] // Fondy NKM [NKM Funds], b/n.
10. Hazeta “Yzvestyia Nykopolskoho Soveta”, №  21(25) vid 21.05.1919  r. [The newspaper Izvestia Nikopolsky
Soviet, #21(25), dated 21.05.1919].
11. Tekst obiavy, traven 1919 r. [The text of the advertisement, May 1919] // NKM, ND–1656.
12. Zvit viddilu narosvity VRK vid 26.03.1919 r. [Report of the department to grow the VRK from 26.03.1919] //
NKM, ND–1 662–1 665.
13. Zvit narodnoho muzeia vid 14.07.1919 r. [Report of the People’s Museum dated July 14, 1919] // NKM, ND–
1659–1 660.
14. Inventarna knyha muzeiu za 1919–1931  rr. [Inventory book of the museum for 1919–1931  gg.]  // Fondy
NDKM [Fund NKM], b/n
15. Epistoliarna cpadshchyna rodyny Nechaievykh [An epistolary horde of the Nechaev family]. Zaporizhzhia
[Zaporozhye]: Tandem-U, 2003. – S. 10.
16. Imennyi spysok vidpovidalnykh pratsivnykiv muzeia vid 4.10.1925 r. [Personal list of the responsible workers
of the museum on October 4, 1925 // Fondy NKM [NKM Funds], b/n
17. Skorokhod N. A. Pro chas i sebe [About time to myself ]. – T. 2. – P. 54 // NKM, KN–28 728, ARH–10 002.
18. Richnyi zvit muzeia za chas z 1.10.1924 r. do 1.5.1925 r. vid 16.06.1925 r. [Annual report of the museum for
the time from 1.10.1924 to 1.5.1925 from 16.06.1925] // Fondy NDKM [NKM Funds], b/n
19. Inventarna knyha muzeiu za 1919–1931 rr. [Inventory book of the museum for 1919–1931  gg.]  // Fondy
NDKM [Fund NKM], b/n
20. Zvit roboty muzeiu v haluzi arkheolohii za 1925–1926 rr. [Report of the work of the museum in the field of
archeology for 1925–1926 gg.] // Fondy NDKM [Fund NKM], b/n
21. Plan roboty Nikopolskoho muzeiu na 1926–1927  rr. vid 8.9.1926  r. [The plan of work of the Nikipillian
Museum in 1926–1927 g. d. 8.9.1926] // Fondy NDKM [Fund NKM], b/n
22. Lyshe v dushi lyshyvsia spomyn. Zbirka dokumentiv i spohadiv do 75-richchia peduchylyshcha [Only
remembrance was left in the shower. Collection of documents and memoirs to the 75th anniversary of the
pedagogical school]. – Nikopol: Sich, 1996. – 124 p.
23. Spohady Yaremenko M. M. pro muzei. 1965 r. Memories by Yaremenko MM about the museum 1965] // NKM,
KN–10 328, ARK–2 790.
24. Dopovidna Nikopolskoho RINO RVK vid 11.10.1929 r. [Report of the Nikopol RNO RVK dated 11.10.1929] //
Fondy NDKM [NKM Funds], b/n
25. Vidpovid NKO USRR vid 14.12.1929 r. [Response of the NCO of the Ukrainian SSR dated December 14, 1929] //
Fondy NDKM [NKM Funds], b/n

Рис. 1. Будинок Гусєва.

313
НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 2018

Рис. 2. Зал Нечаєва.

Рис. 3. Зал Нечаєва.

314